Україна підписала асоціацію, переживши дві революції, втрату Криму і знаходячись у стані війни з Росією. Шлях Грузії та Молдови був також не простим, але саме перед Україною зараз стоять найскладніші завдання. Аби документ не залишився папірцем, владі доведеться дуже напружено працювати.
Підписання Угоди про асоціацію. Фото: consilium.europa.eu
Історичний день
Петро Порошенко увійде в історію, як президент, який підписав Угоду про асоціацію з ЄС (21 березня Яценюк підписав політичну, а 27 червня Порошенко – економічну частину). До цього всі намагання очільників держави, навіть проєвропейського Віктора Ющенка, були марними. Президент України під час виступу навіть зауважив, що підписував угоду з ЄС тією ж ручкою, якою не зміг Янукович. Ручка була спеціально виготовлена для підписання угоди ще у 2013 році у Литві. «Ця ручка демонструє, що історичні події невідворотні», – сказав він.
ЄС просто не міг відкласти підписання. Надто багато українці зробили для того, щоб підписання стало можливим. «Ми навіть уявити не могли, якою ціною буднмо платити за Угоду. Нас тягли в Єдиний економічний простір, Митний союз, прив’язуючи до минулого, сковуючи руки. Нам вдалося вирватися. Це – тільки початок. Тепер мусимо якнайшвидше добитися рівноправного членства в ЄС. Європі теж варто пам’ятати, яку ціни Україна щодня платить за свій вибір», – слушно написала після підписання у своєму Facebook депутат Ірина Геращенко.
Напередодні самого підписання європейські політики називали подію історичною. «Це – історичний момент для цих країн. Незважаючи на усі труднощі, ми підпишемо угоди з Україною, Молдовою та Грузією. І я вірю, що це переможна ситуація не тільки для всіх країн, але й для всієї Європи», – сказав президент Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу перед церемонією підписання угод у Брюсселі.
Президент Литви Даля Грібаускайте першою привітала жителів України з підписанням договору про Асоціацію з ЄС. Вона навіть записала відеозвернення. «Це великий день для Європи. Бо український народ – це народ, який вірить в європейський спосіб життя … Я вітаю вас і вітаю в Європейській сім’ї!», – наголосила Грибаускайте.
Прохання Порошенка
Окремо треба зупинитися на виступові Порошенка. Президент закликав країни-члени Євросоюзу зробити заяву про те, що Україна колись може стати членом ЄС. «Ця заява нічого не вартуватиме для ЄС, але означатиме дуже багато для українців», – сказав він. Порошенко у своїй промові ще декілька разів нагадав про складну ситуацію щодо безпеки та закликав Євросоюз допомогти Києву. «Всі ми хотіли би підписати Угоду за інших, не таких складних обставин… Ми очікуємо, що ЄС докладе зусиль для захисту нашого європейського вибору, територіальної цілісності та незалежності», – наголосив він.
Виступ Порошенка у Брюсселі. Фото: consilium.europa.eu
Потім Порошенко зазначив, що документ ратифікують не раніше, ніж за декілька тижнів. До ратифікації угоди, за словами президента, ще відбудуться тристоронні консультації Україна–Росія–ЄС, які заплановані на 3-4 липня. Причому, тексту угоди вони стосуватись не будуть.
Раніше ЄС застеріг Київ, що частина економічних преференцій може бути втрачена, якщо ратифікація Угоди не відбудеться влітку. Молдова і Грузія вже гарантували ЄС термінову ратифікацію документа в національних парламентах.
Невирішені проблеми
Зараз найголовнішою проблемою для України залишається війна на Сході. Ввечері 27 червня відбувся другий раунд консультацій. Він знову проходив у Донецьку і, схоже, з бойовиками не домовилися. Представниками від української сторони були – другий президент України Леонід Кучма, народний депутат Нестор Шуфрич і лідер громадського руху «Український вибір» Віктор Медведчук. Після переговорів «прем’єр» «ДНР» Олександр Бородай дав прес-конференцію. Основні меседжі: припинення вогню до 30 червня, наглядачів ОБСЄ відпустять, але на переговори підуть тільки після того, як зі Сходу виведуть спец загони і військових Нацгвардії.
Потім стало відомо, що Порошенко зібрав силовиків на нараду. Результати поки невідомі. Ясно одне, бойовики не збираються складати зброю і Україна найближчим часом буде жити у напрузі. Крім війни треба налагоджувати економічну ситуацію, думати, що робити з Верховною Радою, не забувати про реформи, які обіцяли європейським політикам. Підписання – це тільки початок.