Eastbook

На багатьох форумах в Інтернеті можна зустріти чимало суперечливих думок, що стосуються автомобільних подорожей територією України. Наведена нижче інформація є результатом мого власного досвіду, накопиченого під час останньої поїздки. Існує чимало міфів про Україну і деякі з них я хочу розвіяти в цій публікації.

Підготовка

Щод в’їхати в Україну, громадянам Республіки Польща потрібен лише закордонний паспорт, оформлення візи від них не вимагається. Ми можемо в’їхати автомобілем на період до 60 днів без обов’язку реєстрації транспортного засобу. В Україні визнаються польські водійські права. Подорожувати власним автомобілем можна без будь-яких спеціальних дозволів чи уповноважень. Однак у тому випадку, коли жоден з пасажирів не є власником транспортного засобу, на якому вони їдуть, необхідно отримати довіреність від власника автомобіля з його згодою на в’їзд, пересування і користування машиною на території України. Підпис на довіреності рекомендується завірити в нотаріуса. Варто також перекласти цей документ на українську мову. Я чимало наслухався про обов’язкову наявність такого документа, на додаток нотаріально підтвердженого і перекладеного на українську мову. Особисто нам він жодного разу не знадобився – під час перетину кордону ніхто про нього не запитував. Не було також ситуації, коли б в ході подорожі хтось нас контролював. Натомість страхування транспортного засобу є обов’язковим – тут можна порекомендувати зелену карту, яку більшість страхових компаній видає безкоштовно на додачу до полісу цивільного страхування. Але треба не забути попередньо звернутися до предствника страховика з проханням про її видачу. Варто також купити медичну страховку.

Складаємо речі, ще раз перевіряємо, чи поклали всі необхідні документи: паспорт, зелену карту, медичну страховку, дозвіл на користування транспортним засобом, водійські права.

Автомобілем по Україні

Перетин кордону. Ми в’їхали з Польщі опівночі. Кордон перетинали в Дорохуську – на смузі для громадян ЄС було 3 автомобіля. Контроль пройшов швидко й безболісно. Подібним чином це виглядало і на боці України. Винятком була поведінка чиновника прикордонної служби, який, поставивши печатки в наші паспорти, демонстративно «закинув ноги на стіл» і з деякою погордою вказав на наступне віконечко – митного контролю, аби ми підійшли туди.

Нашою метою була Одеса. Ми обрали дещо довшу дорогу, але потенційно кращої якості, тобто через Ковель, Луцьк, Рівне, Житомир, Київ. Київ пов’язаний з Одесою чимось на зразок автостради (480 км). Перша її частина Київ – Умань місцями рівна, місцями – ні. На відрізку Умань – Одеса (близько 270 км) є щонайменше 2 смуги в кожен бік і дорога насправді хороша і рівна.

Якість доріг не викликає захоплення, але це й не трагедія. На деяких відрізках дороги діряві або такі полатані, що важко їхати ними на великій швидкості. А от проїзди через міста, особливо в години пік, вимагатимуть від вас справжньої майстерності. Водії сурмлять, їдуть серединою смуг (якщо, взагалі, відомо, де ці смуги, бо найчастіше намальованих ліній немає), їдуть на червоне світло. Важливо: їдучи через місто, намагайтеся рухатися не по правій смузі. Адже по ній їдуть маршрутки (буси, що забезпечують міські пасажироперевезення), які зупиняються буквально всюди – тому на вас може чекати не дуже приємна несподіванка.

На дорогах часто стоять працівники дорожньої інспекції з фоторадарами або «фенами». Про перевірку водіїв попереджають знаки обмеження швидкості та знаки поста ДАІ. В багатьох місцях за містом знаходяться постійні пости ДАІ – за кілька сотень метрів до цього вони позначені значком ДАІ та обмеженням швидкості відповідно до 90, 70 та 50 км/год. Не зважаючи на те, що під час поїздки туди і назад ми зустріли принаймні більше десятка патрулів, нас ні разу не зупинили з метою контролю. Щоправда, ми дотримувалися правил обмеження швидкості. Таким чином, міф про те, що українські патрулі тільки й чекають на машину з польськими номерами, щоб її зупинити і отримати хабар, варто було б спростувати.

Керування автомобілем на українських дорогах схиляє до роздумів і допомагає об’єктивно оцінити якість доріг у Польщі. Ось кілька фактів, на які варто було б звернути увагу, вирушаючи в таку автомобільну мандрівку.

Факти, зареєстровані під час подорожі автомобілем по Україні:

• дотримуйтеся обмеження швидкості. Цим ви збільшите шанси на уникнення дорожніх перевірок;
• завжди уважно спостерігайте за дорогою перед собою – невідомо звідки на ній може з’явитися величезна дірка;
• не розраховуйте на те, що на широкій проїжджій частині ви матимете намальовані смуги руху;
• під час їзди по місту через відсутність смуг ви можете несподівано відкрити для себе, що їдете по полотну, а з’їхати на проїжджу частину неможливо (занадто високо), не пошкодивши автомобіль;
• дорожні знаки – зустрічаються нечасто і висять десь «під самим небом» (найчастіше в місті), а також часто прикриті листям дерев або ще чимось. Треба добре постаратися, щоб їх помітити;
• ситуації, коли інші водії намагаються випередити, є звичайною справою. Прямо перед вами може несподівано повернути наліво автобус, який їхав назустріч, в’їжджаючи вам під колеса. Буває й таке, що вантажний автомобіль, який їде з протилежної сторони обганяє іншу вантажівку, водночас подаючи вам довгі світлові сигнали, сигналізуючи, щоб ви сповільнили швидкість, тому що в протилежному разі станеться лобове зіткнення;
• у містах водії залишають свої автомобілі (важко це назвати паркуванням) де завгодно. Наприклад: внутрішня смуга транспортного кола в Одесі заставлена машинами;
• пішоходи переходять через проїжджу частину в не призначених для цього місцях;
• біля дороги за містом ви можете побачити таблички з написом «дякуємо за чисте узбіччя», однак узбіччя як такого там немає.

Автомобільна подорож Україною – це незабутні враження, хоча, безперечно, зручніше летіти літаком або їхати потягом.

Переклад з польської: Людмила Слєсарєва