З часу заснування першої «Книгарня Є» минуло майже шість років. За цей час мережа завоювала репутацію своєрідного культурного центру. Туди йдуть не лише за українською книжкою, але й за спілкуванням в інтелігентному середовищі. Про те, як виникла ідея такого закладу і яким чином вона розвивається ми поспілкувалися із директором мережі «Книгарень Є» Катериною Федоренко.
Катерина Федоренко в “Книгарні Є”. Фото надане Катериною Федоренко.
«Книгарню Є» з-поміж інших вирізняє певна концепція. Можете її озвучити?
Перш за все, ми – україномовний проект. Для більшості книгарень найпершим завданням є прибутки. Тому там продаються переважно російські книжки – так можна заробити. Ми хочемо показати, що українська література існує і що українці готові читати українською. Ми працюємо майже з усіма видавництвами, що видають українську книгу. В наших залах 17 тисяч назв книг із усіх розділів. Це художня, історична, дитяча література… Є книги з будівництва, дизайну, медицини – тобто з усіх можливих сфер. Мало видається технічної літератури. Проте ми намагаємося, щоб вона була представлена, вишукуємо якісь новинки.
Маємо певний відсоток літератури іноземними мовами – найбільше англійською. Російська мова теж представлена як іноземна. Це у нас переважно цікаві новинки, бестселери і класика.
Окрім літератури є карти, атласи, глобуси, диски і так далі… Намагаємося вивчати попит і бачимо, що сюди ідуть саме за українським контентом.
З приводу того, що продаєте не лише паперову книгу… Чи плануєте продавати також книги в електронному форматі? Адже зараз дуже багато людей читають за допомогою електронних пристроїв…
Я переконана, що звичайна, паперова книжка не помре… Ми – книгарня і для нас саме така книга – дуже важлива. Зараз у нас є попит на аудіо книги українською – звісно, ми їх беремо. А на майбутнє – можливо, подумаємо і про продаж електронних книг.
Зараз на сході України «Книгарня Є» представлена тільки у Харкові. Чи плануєте відкривати нові заклади в інших містах?
На жаль, у нашій країні мало читають. Про книжки і пов’язані з цим проблеми нечасто говорять у засобах масової інформації, а особливо на телебаченні. Книгарні люди відвідують рідко…
Проте є інтелігентний осередок, який цим усім цікавиться. Часто отримуємо листи, телефонні дзвінки: «Чому ви не відкриєтеся в Луганську чи Донецьку? Попит є, ми б хотіли вас бачити». Але це дуже складне питання. Ми плануємо з’являтися в інших містах. Але це не так просто – взяти і відкрити книгарню. Лише оренда приміщення чого варта!
З якою метою ви вирішили проводити у книгарні культурні події? Чим виправданий такий формат?
Нам хотілося створити осередок, де б могли зібратися інтелектуали. Проводимо не лише презентації книжок. Відбуваються дискусії, до нас приїздять іноземні філософи, політики, дипломати та інші відомі особи.
Зовсім нещодавно у нас був французький журналіст Ів Аньєс, один з основних теоретиків журналістики у себе на батьківщині. Люди в залі почали збиратися задовго до 19 години, на яку було анонсовано зустріч. Прийшло більше ста людей. Відбулася дискусія, запитань і відповідей пролунало дуже багато.
Відвідувачі часто радять запросити когось конкретного. Але для цього нам треба придумати тему, знайти модератора розмови. Нам нецікаво зробити просто презентацію книги якогось молодого письменника. Тому продумуємо цікавий формат, тему для дискусії. Налагодили тісну співпрацю з тижневиком «Український тиждень», допомагаємо одне одному в роботі. Співпрацюємо з Французьким культурним центром, Польським інститутом, Чеським культурним центром та іншими культурними представництвами іноземних країн в Україні…
Книгарня Є зайняла свою нішу на ринку. Чи є на ньому конкуренція?
Я думаю, що ми все-таки поза конкуренцією. У нас є своя система, яка працює. З одного боку, дуже прикро, що на ринку немає більше нікого, хто займається саме українською книгою. Але це дозволяє налагодити добру роботу з українськими видавництвами. Шкода, звісно, що не всі видавці розуміють важливість нашої співпраці.
Ще одна проблема — відсутність книгарень у малих містах. Там люди теж читають, але бібліотеки попиту не задовольняють через вибірковість представлених видань. А купити книжку можна лише поїхавши у, наприклад, обласний центр.
Хто ваша аудиторія? Більше чоловіків, жінок, якого віку?
Дуже по-різному буває. Не можу сказати, що приходить лише молодь або люди старшого покоління. Мені це цікаво, тому часом просто стою й дивлюся, хто до нас приходить, намагаюся порахувати. І бачу людей різного віку. Коли Антін Мухарський презентував «Жлобологію», серед присутніх була жінка, якій уже далеко за 60. Вона так емоційно говорила про те, що ми не жлоби і як добре, що є така книга… Тобто відвідувачі наші різні. Щоправда, як я бачу по цій книгарні (Київ, вулиця Лисенка), школярів приходить мало. Дуже шкода. Хоча аудиторія наших книгарень різниться. Наприклад, на Спаській чи Повітрофлотському більше студентів.
У нас є постійні покупці. Часто буває й таке, що приходять люди і не можуть дозволити собі купити книгу. Часом люди похилого віку чесно кажуть, що чекають на пенсію або відкладають на книгу. Але до нас можна просто прийти і почитати. От будь ласка, сидить людина, читає (неподалік за столом у торговому залі сидить чоловік і читає книгу). Місця для сидіння є, вони вільні. Ніхто вам не скаже: «Що ви тут робите, це вам не бібліотека», як це часто буває. В нас це все дозволяється.
Як працюєте із дітьми та батьками?
У нас є заходи для дітей по суботах. Гратися з малятами запрошуємо відомих та цікавих людей. Це Кузьма Скрябін, Росава, Рима Зюбіна, Василь Вірастюк, Ірена Карпа… Також дивимося мультики, малюємо, ліпимо… Батьки радо зголошуються на такі заходи. Зараз у нас близько 50 постійних діток-відвідувачів із їхніми батьками. А більше вмістити просто не зможемо. Вхід завжди безкоштовний.
Я вважаю, що такі проекти – дуже важливі. До читання дітей треба долучати змалку – потім це зацікавлення зберігається. Хтось із моїх знайомих каже: «Дитина не хоче читати, а я не можу змусити». Я в таких випадках кажу: «Ви маєте знайти таку книжку, яка зацікавить дитину. Потім вона захоче читати ще».
Зараз такий асортимент дитячих книжок! Вони всі дуже гарні, якісно зроблені. Це і прекрасні книжки «Видавництва Старого Лева», “А-ба-ба-га-ла-ма-га”, “Махаон”, “Богдан”, “Перо”… Нещодавно Прохаськи написали книжку для дітей, яка вже встигла стати своєрідним дитячим бестселером. Мені дуже подобається нова дитяча книжечка Андрія Куркова «Чому їжачка ніхто не гладить?» Мені самій стало цікаво, чому…Виявляється тому, що їжачок – не свійська тваринка. Зовсім не через те, що в нього голочки… (сміється)
«Книгарня Є» існує майже 6 років. Чи вдалося за цей час втілити в життя ваші завдання?
Я вважаю, що частину своєї місії ми виконали. Але перед нами стоять великі завдання.
Якою ви бачите «Ккнигарню Є» через кілька років, скажімо, через п’ять?
Сподіваюся, що ми розширимося, відкриємо ще кілька книгарень. Це дуже цікаво, коли у нас постає завдання відкрити нову книгарню. Треба знайти приміщення, відремонтувати, набрати персонал, усе це запустити, наповнити книгами, зробити якесь цікаве відкриття… Давненько цього не було – уже хотілось би.
