Продовжую цикл матеріалів про громадську активність в Україні. Історія друга – про ЛГБТ-спільноту та ставлення українського суспільства до лесбійок, гомосексуалів, бісексуалів та трансгендерних людей. Такі організації, як Human Rights Watch та Amnesty International неодноразово зверталися до представників української влади з проханням забезпечити громадянську рівність для сексуальних меншин. На жаль, майже кожна акція ЛГБТ-спільноти в Україні закінчується скандалом.
Акція від 8 грудня 2012 року. Джерело: facebook.com/insight.ngo
Спірні законопроекти
Для початку давайте з’ясуємо, чому представники ЛГБТ-спільноти виходять на мітинги, а провокатори ці мітинги зривають. Одна з причин – законопроекти, які розробляють українські депутати. Минулого року в Україні обговорювали два гучні законопроекти. Один – «Про заборону спрямованої на дітей пропаганди гомосексуалізму» (законопроект №10290). Автор цього законопроекту депутат Партії регіонів Вадим Колесніченко. На його думку, закон сприяв би для формуванню у молодого покоління усталеного уявлення про інститут сім’ї із союзу чоловіка і жінки та допоміг би подолати демографічну кризу.
Після обрання нового складу Верховної Ради, закон автоматично зняли з розгляду, але депутат вже встиг внести новий – «Про заборону спрямованої на дітей пропаганди одностатевих сексуальних стосунків» (законопроект №1155). Зараз проект цього закону опрацьовується і його доля наразі невідома.
Акція проти законопроектів №8711 та №10219. Джерело: facebook.com/insight.ngo
Другим законопроектом на який гостро відреагувала ЛГБТ-спільнота був закон, що пропонував заборонити виготовлення чи друк продукції, яка «пропагує» гомосексуальність, використання ЗМІ, телебачення чи радіо для «пропаганди» гомосексуальності (законопроект №8711 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав дітей на безпечний інформаційний простір»). Цей законопроект будуть розглядати у другому читанні, а його основний автор – представник Комуністичної партії України Євген Царьков.
На думку організацій Amnesty International та Human Rights Watch, «якщо Україна хоче відповідати європейським та міжнародним стандартам з прав людини, український уряд повинен намагатися будувати суспільство, у якому різноманіття розглядається не як загроза, а як джерело збагачення всього суспільства».
Акція «За свободу від цензури». Джерело: facebook.com/insight.ngo
Після дискусії навколо цих законопроектів міжнародні правозахисні організації стали уважно слідкувати за ситуацією в Україні.
Акції протесту
В Україні організацією акцій ЛГБТ найактивніше займається громадська організація «Інсайт». Існують також інші організації. Наприклад, організації «Гей-форум» та «Гей-альянс» більше займаються адвокацією та ВІЛ-сервісом. Також акції ЛГБТ-спільноти підтримують незалежна феміністична група Феміністична Офензива та ліві профспілки.
Остання гучна акція відбулася 8 грудня 2012 в Києві на честь Міжнародного дня прав людини і її лозунгом стали слова «Скажи рішуче «НІ» законодавчому насиллю над правами людини!». На цій акції проти активістів були не тільки ультраправі провокатори, а й районний суд Києва. Хоча активісти заздалегідь повідомили про акцію, її визнали незаконною. До того ж, під час акції сталася сутичка, і «Беркут» пасивно спостерігав за тим, як нападають на активістів. Потім міліція не вигадала нічого кращого, як почати затримувати всіх підряд. Як результат, були затримані і провокатори і активісти. ВО «Свобода» навіть пишалася тим, що сталося. На офіційному сайті партії з’явилося повідомлення під назвою «Свободівці завадили акції гомосексуалістів у Києві».
Акція від 8 грудня 2012 року. Джерело: facebook.com/insight.ngo
До цього було ще кілька прикрих випадків. У травні 2012 в Києві група невідомих побила двох співорганізаторів гей-параду, що так і не відбувся. Цим випадком була схвильована речник Високого Представника ЄС з питань зовнішньої політики та політики безпеки Кетрін Ештон, яка закликала українську владу провести розслідування.
Побиття організаторів гей-параду у Києві
Під час своїх акцій, секс-меншини захищають не тільки своє право на життя без переслідування, вони захищають права людини загалом. Наприклад, ЛГБТ-активісти кілька разів проводили акції проти законопроекту про мирні зібрання (№ 2450). За цим законопроектом будь-якого учасника або організатора акції протесту можна було б переслідувати «за будь-що»: від несвоєчасного повідомлення про проведення заходу до наявності в учасників чогось, що можна гіпотетично використати як зброю.
Активісти закликають боротися з корупцією, а не з геями. Джерело: facebook.com/insight.ngo
Українські реалії
В Україні зараз тільки і чуєш розмови про те, що ми взяли курс на євроінтеграцію. Представники влади і опозиції в один голос кажуть, що хочуть підписати Угоду про асоціацію. Але часто влада забуває про те, що повага до представників меншин – одна з вимог Європи. Та мова йде не тільки про владу, а й про українське суспільство загалом. Якщо подивитися коментарі під новинами про акції ЛГБТ – стає моторошно. Більшість людей принаймні на словах готові роздерти на шматки людей, які просто стоять з плакатами.
Українці готові терпіти багато чого: брехливих політиків, погані дороги, бідність, а от ЛГБТ-спільноту – ні. В українському суспільстві поки не прийнято толерантно ставитися до представників секс-меншин.
Хочу подякувати за допомогу у підготовці матеріалу:
журналістці та координаторці інформаційного напрямку ГО «Інсайт» Таісії Герасимовій
