Ситуація в білоруській економіці складна. Вже більше двох років Білорусь намагається подолати фінансові та економічні проблеми. Поки що вони не призвели до рецесії, але це, в основному, завдяки російським субсидіям у вигляді зниження цін на енергосировину та кредитам, наданим російськими банками (Сбербанк), а також допомозі антикризового фонду Євразійського економічного співтовариства.
Мінськ, Білорусь, автор: Nigel
Тим не менше в другій половині 2012 р. далося взнаки виразне сповільнення економіки, а білоруський уряд не зумів втілити в життя закладений на 2012 р. план економічного зростання – воно виявилося трохи вищим за 2% замість запланованих 5,5%. Середина 2012 р. позначилася також зниженням темпів промислового виробництва та значним зменшенням додатного сальдо зовнішньої торгівлі. Причиною було не тільки припинення експорту розчинників та розріджувачів, але й зменшення експорту калійних добрив.
Усе це не найкращим чином відбилося на державних фінансах. 1 січня поточного року зовнішній борг Білорусі перевищив визнаний безпечним поріг 60% ВВП. На початку грудня його розмір оцінювався в 12,1 млрд. USD, що означає: аби не перевищити ліміт, Білорусь може позичити не більше 2,2 млрд. USD. Поступово зменшуються валютні запаси, слабшає курс білоруського рубля, а інфляція до кінця 2012 р. сягатиме близько 23%.
Проблеми білоруської економіки пов’язані з відсутністю структурних реформ, які б дозволяли поліпшити функціонування неефективних у своїй більшості білоруських підприємств. Застаріла структура економіки призводить також до того, що вона спирається на експорт продуктів переробки енергосировини, тобто є залежною від вагання цін сировини на світових ринках та від імпорту з Росії. Більше того, в Білорусі ще й досі зберігається схема перехресного субсидіювання, що полягає в передачі прибутків рентабельних підприємств нерентабельним. Це призводить не лише до обмеження реінвестування прибутків, наприклад, у вигляді закупівель нових технологічних ліній, але й дозволяє функціонувати підприємствам, які б без таких субсидій не вижили. Білоруська влада ще й досі не відмовилася від фінансування соціальних витрат, наприклад, від доплат на житло чи проїзд для численних категорій населення, хоча постійно зменшує витрати на ці цілі – з 2013 р. зростуть оплати за комунальні послуги, струм, газ та залізничний проїзд. У черговий раз подорожчає також паливо.
Пам’ятник Леніну, Мінськ, автор: bram willemse, джерело: Flickr.com
Міжнародний контекст
Погіршення економічної ситуації призводитиме до все більшої залежності Білорусі від Росії. Білорусь вже бере участь у російських проектах економічної інтеграції таких, як Митний союз та Спільний економічний простір (до якого вона приєдналася після зниження ціни на газ), а російський вплив поглиблюється ще й у зв’язку з тим, що з середини 2010 року ця країна лишається основним кредитодавцем Білорусі. Крім того, лише російські підприємці зацікавлені в покупці білоруських заводів. Однак їхні інтереси обмежуються найбільш успішними галузями білоруської економіки: нафтохімією, харчовою промисловістю (переважно молокозаводи) та машинобудуванням. Нікого проте не цікавить інвестування в нерентабельні підприємства, особливо в легку промисловість та колгоспи.
Незважаючи на безперервне зростання впливу Росії, Євросоюз постійно залишається другим щодо важливості торговельним партнером Білорусі. Лише в першому півріччі 2012 р. (у порівнянні з аналогічним періодом 2011 р.) торговий баланс зріс на 33,4%, а експорт білоруських товарів до країн ЄС збільшився на 50,9%. Основними торговельними партнерами Білорусі в ЄС є: Голландія (10,8% участі), Латвія (5,3%), Польща (2,3%) та Литва (1,7%).
Песимістичні прогнози
Відсутність реформ призводить до того, що в найближчі роки Білорусь буде продовжувати змагатися з економічними проблемами. Здійснення планів білоруського уряду щодо 8,5% зростання ВВП на 2013 р. є маловірогідним. Це пов’язано з відсутністю внутрішніх факторів росту – інфляція та реальне зниження вартості доходів білорусів зменшують внутрішній попит, а також відсутністю зовнішніх джерел зростання – приріст ВВП, який закладають два найважливіші торговельні партнери Білорусі – Росія та ЄС, є меншим від білоруського. Таким чином, реальне зростання ВВП Білорусі в 2013 р. досягне близько 2%. Водночас можуть здійснитися прогнози, що передбачають 15% зростання інфляції в 2013 р.
Погіршиться також зовнішньоторговельний баланс – його прогноз на 2013 р. є дещо від’ємний. Передусім це пов’язано з припиненням прибуткового продажу розчинників та розріджувачів, що було зроблено на вимогу Росії. У Білорусі можливі також проблеми з експортом калійних добрив – адже вона ще й досі не підписала нових довготривалих контрактів з основними споживачами, якими є Індія та Китай.
Крім того, в найближчі роки в білоруської влади можуть виникнути труднощі з рефінансуванням зовнішнього боргу. Це пов’язано з необхідністю сплачувати зовнішні кредити – відповідно 3,15 млрд. доларів у 2013 р. та 3,14 млрд. доларів у 2014 р. На стан запасів впливатиме ще й необхідність розраховуватися в доларах за енергосировину та витрати на обслуговування зовнішнього боргу.
Без продажу підприємств Білорусь також не матиме змоги отримати заплановані на 2013 р. 4,5 млрд. доларів безпосередніх іноземних інвестицій. Додатковою проблемою є необхідність обмежити ті інвестиції, які призводять до зростання імпорту. Таким чином, китайські пропозиції щодо інвестицій з використанням китайських технологій не будуть привабливими для білоруського уряду.
Отже, неважко передбачити, що відсутність структурних реформ призведе до поглиблення економічної та політичної залежності Білорусі від Росії.
Анна Марія Динер працює аналітиком у Польському інституті міжнародних справ.
Переклад з польської: Людмила Слєсарєва
